Ця війна надовго

війна і церква
Вернувся з конференції в Сараєво, де однією з головних тем була українська. Найбільше, що обговорювали: чи на Сході України не починається те, що сталося у Югославії на початку 1990-х? Серед співрозмовників були кілька журналістів, які пам'ятають цю югославську війну, і які встигли побувати у теперішньому Донбасі.

Вони бачать багато спільного: готову на все активну меншість; пасивну більшість, яка наївно думає, що все якось минеться; патріотичну пропаганду, густо замішану на православ'ї та на пам'яті про колишню велич. А головне: блиск в очах тих, хто ходить з автоматами. Такий самий блиск, кажуть вони, був у тих, хто хотів убивати й убивав у Сараєво.

Паралелі між Балканами й Україною очевидні. Але кожне порівняння кульгає. Власне на цьому я пробував побудувати свою доповідь. Сербо-хорватський варіант в Україні, казав я, був би можливий, якби на бік Слов'янська перейшли Харків, Одеса й Дніпропетровськ. У цьому був розрахунок Путіна: поділити Україну по лінії Харків – Одеса.

На щастя, цього не сталося. Путін прорахувався. Хоча ніхто не каже, що він не придумає чогось іншого. Він буде гадити далі, де і як тільки може. Жодна загроза війни його не спинить. Бо війна – це його стихія.

Спинити його може тільки сила. Звісно, не України. Як держава вона розграбована і надто слабка. Зупинити Путіна може тільки Захід. Точніше: солідарність Брюсселя з Вашингтоном і Києвом перед загрозою небезпеки.

Але солідарність є якраз тим, чого фатально бракує Заходу. І справа не лише у забюрократизованості Європейської Унії. Проблема лежить глибше: у неспроможності Брюсселя пояснити всім урядам і країнам, для чого треба солідаризуватися – для прикладу, з Україною?

Клайв Льюїс писав, що на запитання «Чому я маю з ким-небудь солідаризуватися?» не можна відповісти: «Тому що це добре для суспільства». Бо тоді виникає наступне запитання: «А чому я маю дбати про суспільство?»

На перше запитання є лише одна правдива відповідь: так від нас хоче Бог і його моральні закони. Машина не може працювати від чогось іншого, крім бензину. Бог створив людей, щоб вони функціонували з нього, і ні з кого іншого.

Релігія дослівно означає «зв'язок». Європа прийшла до могутності як християнська спільнота, з усіма позитивними і негативними наслідками. Але в повоєнну добу християнство, як бензин, випарувалося. Та це сталося тільки в Європі. У всьому світі ми спостерігаємо ренесанс релігії взагалі та християнства зокрема. Подивімось хоча б на Китай.

На цій «безбожності Європи» паразитує Путін. Він намагається показати себе захисником християнських цінностей у православному розливі. Цим притягує фундаменталістів усіх мастей, включно з європейськими правими та донецькими сепаратистами, для яких Київ – це «правосеки», а Євросоюз – "Єврожо… а".

Тому ця війна надовго. Путін може піти, російські гроші – кінчитися. А вакуум у Європі все одно лишиться.

І не треба вважати цей висновок за пропаганду християнства. Бо про це писали й пишуть не лише віруючі, як-от Чарлз Тейлор, а й Лєшек Колаковський, який ніколи так і не сказав, чи вірить у Бога. А навіть Роналд Дворкін, який для порятунку світу пробував будувати «релігію без Бога».

А найкраще про це писав Джордж Орвелл. Коли він пив чай на ­терасі, прилетіла оса і почала їсти з тарілки варення. Орвелл перерубав її навпіл, однак вона продовжувала їсти. Варення виливалося з неї – але вона про це не знала. Лише потім, коли зібралася летіти, вона зрозуміла жах своєї ситуації. Такою бачив стан сучасної Європи Орвелл. У неї відрубали віру – її вертикаль.

Я скінчив тим, що вернувся до українського прикладу. До минулого року я звикло наводив досвід інших країн як науку для України. Віднедавна роблю навпаки: наводжу приклад України як науку для Європи.

Так, Україна – слабка держава. Але її суспільство на Майдані показало солідарність, якої Європі ще вчитися і вчитися.

Отець Кирило Говорун із РПЦ у цій солідарності побачив щось від ранньої християнської церкви. Тому хочете повернути Європу на шлях перемог, впустіть до неї цей український вірус.

58 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.