Міф про велич і міць російської зброї


Ще один з аспектів ворожої пропаганди, який став одним з напрямів інформаційної інтервенції проти нашої держави є те, що Україна воює застарілим озброєнням, яке врази поступається російським розробкам. Чи не десятиліття вся інформаційна машина нашого агресивного сусіда промивала мізки і своїм громадянам і жителям навколишніх держав на тему непереможності “новітніх” російських збройних досягнень. Я навмисно взяв в лапки слово “новітніх” адже при більш детальному огляді стає зрозумілим, що чимало нібито сучасного російського озброєння це просто невдалі переробки колишніх радянських взірців озброєння. До речі, створених здебільшого українцями на українських підприємствах. От візьмемо наприклад гордість російської ударної сухопутної сили основний бойовий танк Т-72. Його перша модифікація була прийнята на озброєння в радянському союзі ще у 1973 році. За задумом радянських генералів ця бойова машина мала стати основним броньованим комуністичним кулаком у придушені “догниваючого заходу”. Однак, як відомо СРСР розпався і без будь-якої локальної війни. Після зникнення з карти цього комуністичного монстра в Збройних Силах України залишилась певна кількість різних модифікацій танку Т-72. Однак керівництвом ЗСУ було прийнято рішення зняти їх з озброєння. Головних причин було дві. Перша — цей танк повністю виготовляється лише в Росії. А друге — він має велику вартість в обслуговувані. Однак після прийняття рішення про зняття з озброєння Т-72 керівництво військового відомства отримало чимало критики на свою адресу. Мовляв на озброєнні у ЗСУ залишились більш старі Т-64. Однак, 64-ки повністю виготовляються в Україні, а маючи талановитих інженерів та зброярів він легко удосконалювався до вимог часу.